Очікує на перевірку

Френк Фаріна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Френк Фаріна
Френк Фаріна
Френк Фаріна
Особисті дані
Народження 5 вересня 1964(1964-09-05) (60 років)
  Дарвін, Австралія
Зріст 177 см
Вага 77 кг[1]
Громадянство  Австралія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1983–1984 Австралія «Канберра Сіті» 41 (15)
1985–1986 Австралія «Сідней Сіті» 43 (21)
1987–1988 Австралія «Марконі Сталліонс» 47 (33)
1988–1991 Бельгія «Брюгге» 75 (43)
1991–1992 Італія «Барі» 8 (0)
1992 →  Англія «Ноттс Каунті» 3 (0)
1992–1994 Франція «Страсбур» 47 (14)
1994–1995 Франція «Лілль» 27 (6)
1995–1998 Австралія «Брісбен Страйкерс» 63 (33)
1998–1999 Австралія «Марконі Сталліонс» 2 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1982–1983 Австралія Австралія U-20 8 (3)
1984 Австралія Австралія U-23 5 (1)
1985 Австралія Австралія Б 2 (0)
1984–1995 Австралія Австралія 37 (10)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1996–1998 Австралія «Брісбен Страйкерс»
1998–1999 Австралія «Марконі Сталліонс»
1999–2005 Австралія Австралія
2006–2009 Австралія «Брісбен Роар»
2011–2012 Папуа Нова Гвінея Папуа Нова Гвінея
2012–2014 Австралія «Сідней»
2014–2015 Фіджі Фіджі U20 (техн.дир.)
2015 Фіджі Фіджі U20
2015–2016 Фіджі Фіджі
2016 Фіджі Фіджі (олімп.)
Звання, нагороди
Нагороди
медаль Ордену Австралії

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Френк Фаріна (англ. Frank Farina, нар. 5 вересня 1964, Дарвін) — австралійський футболіст італійського походження[2], що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Футболіст року в Океанії (1988).

Виступав, зокрема, за клуби «Брюгге», «Страсбур» та «Лілль», а також національну збірну Австралії.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Навчався футболу в Австралійському інституті спорту (AIS). У дорослому футболі дебютував 1983 року виступами за команду «Канберра Сіті», в якій провів два сезони, взявши участь у 41 матчі Національної футбольної ліги. Згодом з 1985 по 1988 рік грав там же у складі команд «Сідней Сіті» та «Марконі Сталліонс», вигравши з першою командою Кубок НФЛ, а з другою сам чемпіонат, ставши найкращим гравцем та найкращим бомбардиром НФЛ у 1987 та 1988 роках, а в останньому з них ще й став найкращим футболістом Океанії.

Виступи у Європі

[ред. | ред. код]

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу бельгійського «Брюгге», до складу якого приєднався 1988 року. Відіграв за команду з Брюгге наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Брюгге», був основним гравцем команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,57 гола за гру першості, вигравши титул чемпіон Бельгії 1989/90, а також Кубок Бельгії 1990/91 та Суперкубок Бельгії 1990 та 1991 років. Крім цього Фаріна став найкращим бомбардиром чемпіонату та найкращим іноземним гравцем в сезоні 1989/90.

Френк Фаріна під час виступів за «Барі». 1991 рік.

У 1991 році його придбав «Барі» за 3 мільярди лір. Фаріна став першим австралійським футболістом, який дебютував у італійській Серії А, втім після зміни тренера, коли команду очолив поляк Збігнев Бонек Фаріна втратив місце в команді і у січні 1992 року був відданий в оренду в англійський «Ноттс Каунті», але і там на поле виходив вкрай рідко.

Його кар'єра частково пожвавилася у Франції, де Фаріна знову став забивати виступаючи спочатку за «Страсбур», а потім і «Лілль». Тренерським штабом обох клубів розглядався як гравець «основи» і за три сезони забив 20 голів у вищому французькому дивізіоні.

Завершення кар'єри

[ред. | ред. код]

Після цього Фаріна повернувся на батьківщину і протягом 1995—1998 років захищав кольори клубу «Брісбен Страйкерс», де з 1996 року був граючим тренером і 1997 року став чемпіоном Австралії, а завершив ігрову кар'єру у команді «Марконі Сталліонс», де теж був граючим тренером у сезоні 1998/99.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

1983 року залучався до складу молодіжної збірної Австралії, з якою був учасником молодіжного чемпіонату світу в Мексиці, на якому забив гол, але його команда не вийшла з групи.

1984 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Австралії. У 1988 році Фаріна взяв участь в Олімпійських іграх в Сеулі. У турнірі Австралія дійшла до чвертьфіналу, де програла майбутньому переможцю СРСР (0:3). Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у її формі 37 матчів, забивши 10 голів.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Робота граючим тренером

[ред. | ред. код]

У своєму останньому сезоні як гравця, 1995/96, Фаріна забив 20 голів у 20 матчах чемпіонату за «Брісбен Страйкерс», ставши другим найкращим бомбардиром турніру після Дейміана Морі (31 гол). Після цього команду покинув головний тренер і команді потрібен був новий керманич. В результаті Фаріна став граючим тренером команди і привів «Страйкерів» до свого першого в історії титулу НСЛ в тому році, коли вони перемогли «Сідней Юнайтед» у Гранд-фіналі 2:0 (при цьому Фаріна забив перший гол) перед понад 40 000 вболівальниками. За це Фаріна був названий Тренером року в Австралії 1997 року.

Втім у наступному сезоні команда не змогла повторити результат і посіла третє з кінця місце, а Фаріна як граючий тренер забив лише 1 гол у 18 матчах В результаті Френк покинув команду і став граючим тренером клубу «Марконі Сталліонс». При цьому тренерська робота була домінуючою, Фаріна лише 2 рази виходив на поле, а як тренер дійшов з командою до півфіналу плей-оф, після чого остаточно завершив ігрову кар'єру і покинув клуб.

Збірна Австралії

[ред. | ред. код]

1999 року став головним тренером команди збірної Австралії. Першим його матчем була поразка 0:2 проти другої збірної Бразилії в Сіднеї, після чого він зіграв з нею ж внічию 2:2 в Мельбурні через 3 дні. Команда під керівництвом Фаріни виграла свій перший матч у лютому 2000 року, обігравши Угорщину (3:0) у Будапешті.

Того ж року Фаріна повіз команду на Кубок націй ОФК 2000 року у Французькій Полінезії, здобувши того року титул переможця турніру. Цей результат дозволив збірній поїхати на розіграш Кубка конфедерацій 2001 року в Японії і Південній Кореї. Там підопічні Фаріни сенсаційно вийшли з групи завдяки перемозі 1:0 над діючими чемпіонами світу та Європи збірної Франції[3], а потім у матчі за 3-тє місце обіграли з тим же рахунком діючих чемпіонів Південної Америки та віце-чемпіонів світу бразильців[4], здобувши таким чином бронзові нагороди турніру.

У тому ж році Австралія розпочала відбір на чемпіонат світу 2002 року. Там у першому матчі команда Фаріни здобула рекордну перемогу 22:0 над Тонгою, а вже у наступній грі побила історичний рекорд за кількістю голів у офіційному матчі збірних у грі проти Американського Самоа[en] (31:0). В результаті вигравши свою групу, а потім перегравши у фіналі за сумою двох матчів Нову Зеландію (2:0, 4:1), австралійці вийшли у міжконтинентальний плей-оф проти Уругваю.

У перерві між цими матчами Австралія перемогла Мексику, Францію та Бразилію на Кубку конфедерацій. Ці результати посилили переконання, що команда може вийти і на чемпіонат світу. Це сподівання підсилила і перемога в домашній грі проти Уругваю (1:0), але Австралія зазнала невдачі у матчі-відповіді, програвши 0:3 і не змогли вийти на чемпіонат світу.

В результаті на Кубок націй ОФК 2002 року у Новій Зеландії Фаріна взяв команду, що складається з гравців, які виступали у чемпіонаті Австралії. Через це команда, обезкровлена великою кількістю футболістів, що виступали у Європі, у фіналі програла Новій Зеландії 1:0, здобувши «срібло». Втім вже на наступному розіграші, домашньому Кубку націй ОФК 2004 року, австралійці під керівництвом Фаріни основним складом повернули собі статус найкращої збірної Океанії.

29 червня 2005 року Фаріна покинув збірну за «взаємною згодою» після того, як його команда програла всі три ігри на Кубку конфедерацій 2005 року у Німеччині. Його замінив голландець Гус Гіддінк, який на відміну від Фаріни зумів вивести збірну на чемпіонат світу 2006 року, перемігши в плей-оф все той же Уругвай в серії пенальті.

Подальша кар'єра

[ред. | ред. код]
Френк Фаріна дає інтерв'ю як тренер «Сіднея». 9 січня 2014 року.

Після відходу зі збірної Фаріна обіймав посаду оглядача газет і часто проводив інтерв'ю про австралійський футбол на радіостанціях. Він також був радіо коментатором для кваліфікаційних матчів чемпіонату світу проти Уругваю.

15 листопада 2006 року Фаріна повернувся на роботу головним тренером в «Брісбен Страйкерс» після відходу Мірона Блейберга. Найкращим результатом Фаріни стало 3 місце в А-лізі у сезоні 2007/08 років. 11 жовтня 2009 року Фаріна був відсторонений від роботи через кермування в стані алкогольного сп'яніння[5] і офіційно звільнений 14 жовтня[6].

12 лютого 2011 року Фаріна очолив тренерський штаб збірної Папуа Нової Гвінеї[7]. Під його керівництвом збірна брала участь у Кубку націй ОФК 2012 року на Соломонових Островах, втім здобула лише 1 очко і не вийшла з групи. Незабаром після цього Френк покинув команду.

28 листопада 2012 року Фаріна був призначений головним тренером клубу «Сідней»[8]. Втім незважаючи на наявність у команді такої зірки як Алессандро Дель П'єро, сіднейський клуб не показував високих результатів[9] і 23 квітня 2014 року Фаріну було звільнено.

Збірна Фіджі

[ред. | ред. код]

Після звільнення з ФК «Сідней» Фаріна обійняв посаду технічного радника молодіжної збірної Фіджі, яка готувалась до першого у своїй історії молодіжного чемпіонату світу 2015 року[10]. У січні 2015 року було оголошено, що Фаріна очолив команду і буде її готувати до турніру[11]. На самому «мундіалі» Фіджі хоч і посіло останнє місце, але здобуло розгромну перемогу 3:0 над однолітками з Гондурасу.

Незабаром після цього у грудні Фаріна очолив національну збірну Фіджі.[12], з якою у червні наступного року брав участь у Кубку націй ОФК 2016 року у Папуа Новій Гвінеї, а у серпні з олімпійською командою брав участь на літніх Олімпійських іграх 2016 року в Бразилії. На обох турнірах фіджійці не зуміли вийти з групи, через що Фаріна був звільнений з усіх посад[13].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]
«Брюгге»
«Брісбен Страйкерс»
«Марконі Сталліонс»
«Сідней Сіті»
Австралія

Як тренера

[ред. | ред. код]
Збірна Австралії
«Брісбен Страйкерс»

Особисті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Olympedia — 2006.
  2. ↑ Gold Coast midfielder Zenon Caravella ready to tackle uncle and rival Frank Farina. News.com.au. Процитовано 13 лютого 2016.
  3. ↑ Australia V France: Confederations Cup. Football Database EU.
  4. ↑ Australia V Brazil: 3rd Place Playoff. Soccerway. Процитовано 12 лютого 2014.
  5. ↑ Brisbane Roar's Frank Farina suspended over drink-driving[недоступне посилання]
  6. ↑ Brisbane Roar make Frank Farina sacking official after drink driving
  7. ↑ Frank Farina announced as new coach of Papua New Guinea
  8. ↑ Sydney FC appoints Frank Farina. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 8 липня 2020.
  9. ↑ Hall, David. Drink thrown at Frank Farina and fans ejected as unhappy Sydney FC fans revolt. Процитовано 12 лютого 2014.
  10. ↑ Singh, Zanzeer (4 серпня 2014). Farina new U-20 soccer technical adviser. Fiji Times. Fiji. Процитовано 24 листопада 2014.
  11. ↑ Kumar, Rashneel (17 січня 2015). Farina to coach U-20. Fiji Times. Процитовано 5 червня 2015.
  12. ↑ Singh, Zanzeer (8 жовтня 2015). Farina new national soccer coach. Fiji Times.
  13. ↑ Farina fired by Fiji after disappearing act. SBS theworldgame. Процитовано 21 вересня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Френк Фаріна на сайті ФІФА (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Френк_Фаріна&oldid=40438927